І попри те, що варіацій на різдвяну тематику в українському, а тим більше галицькому музичному просторі наче й не бракує, цей альбом заслуговує на особливу увагу. Переоцінити його культурну роль складно: він дарує колядки місту. Але це, мабуть, потребує окремого пояснення.
Зайве й нагадувати, що українці донедавна нація сільська, що всі наші народні традиції закорінені в хліборобському укладі життя, і поза ним, принесені поміж міських стін, вони або чахнуть без відповідного ґрунту, або вироджуються в убогі пародії на самих себе – романтичну клоунаду, яка вже втратила оригінального сенсу, але не набула власного. Зокрема це стосується й етно-музики. Місцеві спроби її урбанізації й осучаснення зазвичай в найкращому випадку закінчуються консервацією етно-архівів, у гіршому – зводяться до колядок під самограйку. Себто зі сторони міста пропонуються хіба технічні засоби, культура використання яких в народній традиції, звісно, відсутня – а це приводить до розриву між змістом та формою. Для закорінення ж етно в міському просторі його треба висіяти на питомо міському ґрунті. У цьому випадку ним став джаз – суто урбаністична музика. У його нові міхи "ShockolaD" влив старе вино народних колядок і щедрівок.
"ShockolaD" вже давно експериментує з поєднанням етно й джазу. До честі групи, цей сплав у результаті стає щораз одноріднішим. Якщо попереднім альбомам закидали, що там етно окремо (тема), а джаз окремо (імпровізації), то до цього альбому, четвертого за рахунком, "ShockolaD" навчився їх інтегрувати перфектно, витворюючи питомо український джазовий саунд: змушуючи чи то джаз звучати так, ніби він веде свої корені не від американських рабів, а від місцевих кріпаків, чи то колядки й щедрівки – ніби їх споконвіків грали по ресторанах та клубах, а саксофон – лемківський народний інструмент.
Ядром групи заслужено вважаються піаністка Настя Литвинюк та ударник Ігор Гнидин, які й роблять більшість погоди на альбомі. Вони - прекрасно зіграна пара з фантастичним відчуттям ритму, що дозволяє їм вільно поводитися з такими складними розмірами, як 5/8 ("Чи дома дома") або 6/4 ("Спи Ісусе"). Однак гріх було би не згадати вклад саксофоніста Михайла Балога та басиста Андрія Кохана, які утримують планку здорового музичного глузду, не даючи музиці скотитися в рафіновані поліритмічні експерименти. На вокалі у більшості композицій нова фронтвумен гурту Іванка Червінська. Дана Винницька, яка тепер дедалі більше часу віддає своєму проектові "Dagadana", виступила тільки в парі пісень – "Народився Бог на санях" та "Тиха ніч". В окремих піснях зіграли також Остап Костюк, голова львівського етноклубу – на автентичних інструментах та Сергій Федорчук на контрабасі. В альбом також включені два короткі треки – вінчівка і колядка – у виконанні дітей, що потай нагадує про родинний дух різдвяних свят, не втрачений навіть у процесі урбанізації.
Серед народних мотивів органічно вписалися також кілька авторських: мелодія "Народився Бог на санях" (на текст Антонича) належить Василю Жданкіну, "Во Вифлиємі" – ударникові групи Ігорю Гнидину, а "Тиха ніч", яку зазвичай вважають народною, насправді написана Робертом Шуманом. Представлені композиції тішать жанровою різноманітністю: в пісні "Ой Лелія" вчуваються впливи реґґі, "Тиха ніч" – соул; "Спи Ісусе" – колискова.
Продюсування альбому забезпечило Мистецьке об'єднання "Дзига". Запис проводився на львівській студії "FoniЯ records", яка довела, що у Львові нарешті навчилися записувати незгірш, ніж у Польщі, де писали попередні альбоми (претензії можна висувати хіба що до надто "плоского" тембру клавішних). Видання у форматі digipack, оформлене колажем Влодка Кауфмана, просто приємно взяти в руки (чим ще можна мотивувати купити диск в епоху торрентів?), а в буклеті, крім традиційних текстів композицій, наведено також ноти й акорди тем для охочих поімпровізувати самостійно. Тож альбом стане хорошим різдвяним подарунком.
Хотів було написати, що цей альбом повертає смак до народної музики. Але ні, він радше пропонує спосіб переосмислення народної спадщини і оживлення її в нових умовах. "ShockolaD" взявся за ризиковане завдання, але виконав його більш ніж достойно: хитромудрі аранжування і фантастична ритмічна фактура не залишать байдужими меломанів всіх сортів і мастей, драйвові імпровізації припадуть до смаку любителям джазу, а посполитий люд зацінує свіжість звучання відомих мелодій – поєднання вишуканості й легкості завжди було фірмовою рисою групи. "Щедрий вечір з добрим джазом" – перфектний з усіх оглядів продукт, з виходом якого можна привітати українську музичну індустрію, яка нарешті навчилася єдності форми і змісту у всіх аспектах, які тільки стосуються видання альбому.
Efandy
http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?stariy_quotzhockoladquot_v_novih...